"the cunning man" – роман-нотатки, роман-підсумок, записаний титульним персонажем не те щоб зовсім наприкінці життя, але на тому його етапі, коли позаду залишилося значно більше часу й подій, аніж чекає попереду. тон цих нотаток спокійний, іноді навіть смиренний, бо їхній автор уже добре знає невідворотність утрат, неминучість розбитих ілюзій і неспроможність добратися до суті всіх речей. утім, у суть речей він, лікар-парацельсіанець, переконаний у тому, що тіло й душа нерозривно пов'язані, тож і лікувати їх необхідно вкупі, часом таки проникає глибше за інших (хоча не обов'язково швидше, ніж читачі).
для робертсона девіса цей текст, опублікований за рік до смерті, теж, мабуть, був підсумковим. тому тут відлунює чимало з того, про що девіс писав раніше: від салтертонської трилогії (яка на мене ще тільки чекає) – щонайменше локація, рідне місто двох персонажів; від корнішської – іронічна теологія, не зовсім канонічний погляд на любов і шлюб, замальовки з мистецьких життів і ліричні лесбійські стосунки; від дептфордської – чудесний данстан ремзі, відчуття себе п'ятим персонажем та роздуми про святість. тому читання роману справді нагадує повернення додому, де все начебто знайоме, але якщо придивитися, то не зовсім таке, як ти його останнього разу лишила.
велика інвентаризація, яку влаштовує девіс, відбивається не лише в тематиці: на стилістичному рівні цей роман значно різноманітніший (або ж, якщо захотіти подивитися з іншого ракурсу, менш цілісний), ніж попередні тексти. з одного боку, завдяки цьому виникає враження автентичного щоденника, куди автор тягне все, що йому в цей конкретний момент здається важливим: записки про насущне, спогади про минуле, вклейки з листів, філософські відступи, нотатки для амбітного проекту з медичної історії літератури, який я, мабуть, із задоволенням прочитала б. з іншого, так вдається оголити чимало літературних прийомів: мовляв, дивися, читачу, мені вже нічого від тебе приховувати. проте робертсон девіс, як і титульний персонаж роману, – той іще cunning man, і хто зна, що він маскує цією позірною прозорістю.