нехай це стане хорошою традицією: наприкінці року писати про один із манускриптів, із якими в мене останнім часом трапилася велика любов. 2017 закінчився барвистим [b:фламандським апокаліпсисом|37592812|Apocalipsis in dietsche|Anonymous|https://images.gr-assets.com/books/1513708964s/37592812.jpg|59201573]; цього ж разу буде стриманіша, але теж прегарна голкгемська біблія в картинках.

це невелика книжка: перші дев'ять розділів із книги буття, від сотворення світу (класичний бог із циркулем) до ноя, плюс синтез євангельських історій, плюс апокаліпсис; усе щедро присипане апокрифічними сюжетами. супровідного тексту обмаль, а в мініатюрах (утім, не знаю, чи є сенс їх так називати, коли це основна складова кодексу) можна зависнути на кілька діб. кілька особливо гарних місць:

- звірі не дуже втішені з того, що їх створили.

- змій-спокусник має крила – що вже нестандартно – як у пташечки. але пташині крила в цьому рукописі зарезервовані для ангелів; у бісів же крила зазвичай кажанячі. це він так, мабуть, маскується.

- у сюжеті про ковчег – гарні потопельники з видимими геніталіями (і якщо для чоловічих образів це нормально – через кілька сторінок у цій самій біблії можна побачити ноя, який заснув у непристойному вигляді, – то жінок таких мені раніше й не траплялося).

- дуже людська історія йосифа: з нього кепкують колеги, він приходить до марії й закидає їй невірність, потім йому являється янгол, який пояснює ситуацію, і йосиф іде просити в марії пробачення – і вона, хай і з трохи кислим виразом обличчя, таки пробачає. і як же пооздоблюваний одяг.

- дорогою до єгипту на йосифа й марію нападають розбійники, серед яких є дітлахи (вочевидь, розбійникам теж потрібні підмайстри).

- апокрифічні чудеса з христового дитинства: ісус воскрешає хлопчика, який упав із вежі, ходить по воді, їздить на сонячному промені, ремонтує розбиті горщики; на сусідній сторінці є сюжети про ісуса-фарбувальника (його любить цитувати мішель пастуро) і про перетворення хлопчаків, що залізли в піч, на свиней (а цього я взагалі не знаю).

- саломе – акробатка.

- три диспути христа: з фарисеями, садукеями, а найперший – із сарацинами, у яких смішні писочки і шкіра з просинню. не знаю, звідки вони тут узялися, але образи яскраві.

- цікаво, що на весь в’їзд до єрусалима, тайну вечерю й омивання ніг віддано аж одну сторінку; ні діалогу з юдою, ні встановлення євхаристії, ні моменту зради – на наступній сторінці вже гетсиманський сад. (і вигнання торговців із храму не було, хоча це якраз вкрай придатний для ілюстрування епізод). зате, що доволі незвично, є відречення петра, який єдиний з усіх апостолів має тонзуру.

- у збуренні пекла чорти схожі на котиків.

- сцена, у якій марія магдалина плутає христа з садівником, абсолютно прекрасна: ось він у капелюху, і німба майже не видно, і вона поняття не має, хто це; ось він скинув капелюха, опустивши на спину, і німб помітний, і марія все зрозуміла.

- і достойний фінал: господь розтворює світ.