ходять тут усілякі, записують. вимагають історій, але розказане їм не обов'язково подобається, тому можна не сумніватися, що історії дійдуть до адресатів у трохи вдосконаленому вигляді – або й не дійдуть, бо формат не той: чи бачили ви в євангеліях хоч рядочок про чоловіка з кліткою? так отож.
коротше, "не так усе було" і "якби ви знали, із якого бруду", розказане від імені марії, ісусової матері, яка непогано розуміє, що відбувається, але сумнівається щодо того навіщо. утім, тойбін доволі ортодоксальний; де-не-де він підкручує хронологію й показує персонажів менш піднесеними, ніж у євангеліях, проте це ж материнський наратив, а якщо пророкам непросто на батьківщині, то в очах домашніх узагалі скрутно. марія в цій історії зболена, гірка й самотня, але все тут – й учні, які переймаються більше про ефект, ніж про правду, і чудеса з сумними наслідками, і материнське серце, для якого спасіння світу не варте смерті дитини, – передбачуване, а тому не вражає. не деавтоматизує.
у євангеліях про марію сказано обмаль: синоптики її після різдва майже не згадують (а як згадують, то най би краще ні; я би теж, мабуть, засмутилася, якби хтось дуже рідний і любий сказав, що його близькі – отут, а мені можна йти додому), а в йоана є весілля в кані та стояння під хрестом. тож тойбін мав не дуже багато матеріалу – тим більше, що стояння під хрестом у нього з сюжету логічно випало. з іншого боку, коли річард берд писав про [b:мертвого лазаря|13586724|Lazarus is Dead|Richard Beard|https://i.gr-assets.com/images/S/compressed.photo.goodreads.com/books/1343064523l/13586724._SY75_.jpg|19174071], у нього теж було зовсім трохи оригінального тексту, а яке гарнюче зрештою вийшло.