це, звісно, нечесно, бо я не те щоб читала цю книжку (вона готичним шрифтом і нідерландською, це було б дуже непросте завдання), тільки роздивлялася.
але, по-перше, приємно позначити хоч якийсь із тих десятків прекрасних середньовічних рукописів, у репродукції яких я останніми тижнями по самісінькі вуха закопалася, і цей пасує найкраще, бо він усе-таки в якихось перекладах був прочитаний.
по-друге, я й так написала про нього штуку, то нехай іще тут повисить.
по-третє, і це таки головне, фламандський апокаліпсис ногами виштовхав із позиції мого улюбленого манускрипту розкішний часослов герцога беррійського разом із рештою його бібліотеки (соррі, дядьку, але можу закластися, що у твоїй книгозбірні не було демонічних рогатих щуриків у францисканському облаченні). а любов'ю хочеться ділитися, особливо такою красивою.