«живі мішені» – це зібрані за дві (з хвостиком) декади есеї з різних приводів: передмови й післямови, рецензії, біографічні фрагменти, некрологи, реакції на поточні події. найцікавіша в них, звісно, сама етвуд, але на доволі близькій другій сходинці – канада. погляд цих есеїв на місце канади у світі дуже відрізняється від, наприклад, позиції робертсона девіса в [b:«голосі з горища»|846264|A Voice from the Attic Essays on the Art of Reading|Robertson Davies|https://images.gr-assets.com/books/1408983879s/846264.jpg|831827], опублікованому в 1960 році: якщо він цілковито занурений у традицію великої англо-американської літератури, то етвуд уже пише з локальної точки зору, скоріше відштовхуючись від традиції, ніж перебуваючи в ній, – і не втрачає від того ні цікавості, ні важливості.