In the mold of his acclaimed "History of Beauty," renowned cultural critic Umberto Eco's "On Ugliness" is an exploration of the monstrous and the repellant in visual culture and the arts. What is the voyeuristic impulse behind our attraction to the gruesome and the horrible? Where does the magnetic appeal of the sordid and the scandalous come from? Is ugliness also in the eye of the beholder? Eco's encyclopedic knowledge and captivating storytelling skills combine in this ingenious study of the Ugly, revealing that what we often shield ourselves from and shun in everyday life is what we're most attracted to subliminally. Topics range from Milton's Satan to Goethe's Mephistopheles; from witchcraft and medieval torture tactics to martyrs, hermits, and penitents; from lunar births and disemboweled corpses to mythic monsters and sideshow freaks; and from Decadentism and picturesque ugliness to the tacky, kitsch, and camp, and the aesthetics of excess and vice. With abundant examples of painting and sculpture ranging from ancient Greek amphorae to Bosch, Brueghel, and Goya among others, and with quotations from the most celebrated writers and philosophers of each age, this provocative discussion explores in-depth the concepts of evil, depravity, and darkness in art and literature.
No posts yet
Kick off the convo with a theory, question, musing, or update
Your rating:
книжка дуже хороша як антологія, але, на жаль, слабенька як текст.
антологічний бік прекрасний, поза сумнівом, я до нього ще не раз повертатимуся. тут еко постає майстром-енциклопедистом, до рівня якого прості смертні не доростають.
а от там, де мав би бути аналіз... здебільша воно виглядає як "о, згадав, є ще такий приклад того, про що я кажу", і це займає основну частину авторського тексту. а як тільки він випадково починає говорити про щось цікаве (наприклад, політичний контекст авангарду чи потворність святих), починається наступний розділ, про інше. та й висновки наприкінці книжки якісь дуже плоскі як на те, що я звикла думати про еко. і часом здається, що приклади з пальця виссані, – тобто я можу повірити в їхню доречність, але мені бракує хоч якого обгрунтування, крім "буває ще отак, і це теж якось стосується теми".
у російському виданні (не знаю про оригінальне) поєднання антології з авторським голосом ще й реалізовано незручно: місцями доводиться гортати півдесятка сторінок, щоб дочитати речення. воістину ugly.