умберто еко чудесний, навіть коли віддає перші п'ять хвилин своєї доповіді на розлогу цитату з борхеса, а потім розповідає не вкрай оригінальні речі (я знаю, що текст аж із 1981 року, але роздуми про культуру ксерокопіювання й на той момент були не те щоб brand new). тому його кличуть, наприклад, говорити на святкуванні ювілею міланської бібліотеки. і тому промову звідти приємно один раз прочитати.
апдейт: мені її – саме в цьому гарнюньому польському виданні – щойно подарували. зненацька.