любов до літературних містифікацій привив мені умберто еко, і зрівнятися з ним непросто.
книжка фонкіноса ігрова й задьориста; з неї можна було б навіть потягти якусь глибоку думку про те, як індивідуально тексти відгукуються читачам, але автор сам цю думку потяг і проговорив щонайменше тричі, то, мабуть, достатньо. тут є середньої гучності скандали, інтриги і поворот після повороту (утім, цей останній трохи нагадує фінальну серію «glow», де режисер, скажімо так, доповнює реслеркам сюжет протистояння простої американської дівчини совєцькій загарбниці, бо невже вони думали, що такої банальності вистачить), та й я розумію, що літературні справи не мусять виходити на рівень питань життя і смерті, а все-таки для справжнього драйву чогось бракує.