назва й обкладинка книжки видають основну інтригу: так, це про те, як бути котом. от тільки не кажіть, що вам ніколи не хотілося. чи що ви принаймні не заздрили котові, основна життєва місія котрого полягає в мурчанні і спанні. звісно, зрештою виявляється, що не все так просто, і ніяке буття котом не зрівняється з буттям собою, і бла-бла-бла. (угу, після хейгової книжки хочеться цю фразу сформулювати саме так, тому попри всю симпатичність тексту – три зірочки, не більше).

метапрозу можна вивчати на прикладі дитячої літератури – автори часто не втримуються від того, щоб, крім самої розповіді, записати ще й розповідь про розповідь. і те, що розповідь другого рівня лишається цілковито фікційна, тільки змушує більше думати про природу художності й розказування історій.