два оповідання ольги токарчук про раптову відрізаність від усього знайомого чи бодай нормального: професор ендрюс має нещастя приїхати в польщу напередодні проголошення воєнного стану й на кілька днів потрапляє у світ, де телефони мовчать, по вулицях замість таксі їздять танки й після зникнення перекладачки ні з ким не вдається порозумітися; а безіменний єврей, наратор «острова», тікаючи з європи в 1940-х, переживає кораблетрощу й опиняється, власне, на безлюдному острові. це історії про загублених і дезорієнтованих людей, і, хоча перша з них навіть кумедна, обидві по вінця повні екзистенційного жаху.