якось, коли молодий ласло краснахоркаі ще багато подорожував світом, його занесло в копенгаген. і там по радіо десь між першою і другою ночі він почув дивовижне: двоє людей, чоловік і жінка, читали красиву й печальну поезію. краснахоркаі поділився відкриттям зі своєю данською подругою, але вона сказала, що не може бути, нема в них ніяких поетичних програм посеред ночі. та одного разу ця дівчина затрималася в нього допізна, і він, звісно, увімкнув ту програму. подруга послухала чудесні сумні вірші, а тоді сказала: "ласло, ти чого? це ж прогноз погоди".
"нищення й журба під небесами" – не про данію, а про китай, проте мені здається, що ця данська історія якось трохи передає настрій книжки. головний герой роману-репортажу, промовисто названий ласло штайном, мандрує китаєм у пошуках традиції, а разом із нею – прекрасного й піднесеного. цей квест майже безуспішний: з одного боку, ласло штайн занадто європеєць, у нього проблеми з етикетом і розумінням світогляду співрозмовників; з іншого, він намагається добитися від сучасного китаю відповідності легендарному минулому – не менш безнадійна справа, ніж хотіти того самого від європи. тим не менш, якщо носиш у собі красу і тугу, у тебе трохи більше шансів побачити їх у довколишньому світі, і ласло штайнові це теж іноді вдається.