Heroines

Heroines

Kate Zambreno

Enjoyment: Quality: Characters: Plot:

"I am beginning to realize that taking the self out of our essays is a form of repression. Taking the self out feels like obeying a gag order - pretending an objectivity where there is nothing objective about the experience of confronting and engaging with and swooning over literature." - from Heroines On the last day of December, 2009 Kate Zambreno began a blog called Frances Farmer Is My Sister, arising from her obsession with the female modernists and her recent transplantation to Akron, Ohio, where her husband held a university job. Widely reposted, Zambreno's blog became an outlet for her highly informed and passionate rants about the fates of the modernist "wives and mistresses." In her blog entries, Zambreno reclaimed the traditionally pathologized biographies of Vivienne Eliot, Jane Bowles, Jean Rhys, and Zelda Fitzgerald: writers and artists themselves who served as male writers' muses only to end their lives silenced, erased, and institutionalized. Over the course of two years, Frances Farmer Is My Sister helped create a community where today's "toxic girls" could devise a new feminist discourse, writing in the margins and developing an alternative canon. In Heroines, Zambreno extends the polemic begun on her blog into a dazzling, original work of literary scholarship. Combing theories that have dictated what literature should be and who is allowed to write it - from T. S. Eliot's New Criticism to the writings of such mid-century intellectuals as Elizabeth Hardwick and Mary McCarthy to the occasional "girl-on-girl crime" of the Second Wave of feminism - she traces the genesis of a cultural template that consistently exiles female experience to the realm of the "minor" and diagnoses women for transgressing social bounds. "ANXIETY: When she experiences it, it's pathological," writes Zambreno. "When he does, it's existential." By advancing the Girl-As-Philosopher, Zambreno reinvents feminism for her generation while providing a model for a newly subjectivized criticism.


From the Forum

No posts yet

Kick off the convo with a theory, question, musing, or update

Recent Reviews

Your rating:

  • cathricc
    Dec 25, 2024
    Enjoyment: Quality: Characters: Plot:

    0
    comments 0
    Reply
  • verbava
    Mar 24, 2025
    Enjoyment: Quality: Characters: Plot:

    кейт замбрено починає писати про своїх героїнь, коли сама, як вони, стає насамперед дружиною - перебирається з чоловіком у місце, де йому пропонують роботу (й у ще одне, і ще одне), опиняється в цілковито новому середовищі, яке сприймає її суто як чиюсь жінку. але в неї принаймні залишається ім'я, окреме, власне, і можливість зануритися в писання текстів, які зрештою під цим іменем виходять, а героїням-модерністкам і з тим не пощастило: вірджинії (вулфовій) дозволяли писати годину на день, щоб не розхитувати й так нестійких нервів; вів'єн (еліотовій) писати можна було, але з публікаціями, особливо підписаними, уже виникало більше проблем; у зельди (фіцджеральдової), яка мала дозвіл аж на дві години усіляких творчих забавок типу літератури, живопису й балету, забрали право писати про своє життя, бо цим матеріалом користувався її чоловік (тут дуже кумедно згадати, що центром письменницької філософії фіцджеральда була ідея про "свій матеріал", історії, які ти переповідаєш, поки хоч хтось готовий їх слухати. вочевидь, не всі достойні виходити до слухачів зі "своїм матеріалом").
    через особистий зв'язок із жінками, про яких пише замбрено, її текст виходить дуже лютий. із ним спершу непросто через фрагментарність і автобіографічність, але зрештою уламки історій допасовуються, вкладаються у правильні місця, і "героїнь" уже не так читаєш, як живеш із ними. що, звісно, робить книжку ще особистішою та злішою - зачароване коло читацької насолоди.

    0
    comments 0
    Reply
  • View all reviews
    Community recs if you liked this book...