одного весняного вечора 1434 року вершки даремської спільноти зібралися в місцевому монастирі, щоб відсвяткувати спомин святого годріка, покровителя торговців. для досконалих посиденьок до дичини з довколишніх лісів і вина з монастирського погреба їм бракувало тільки розваги, яку мав забезпечити видатний менестрель мельхіор білоцвіт — але він, на жаль, занедужав і до дарема не дістався. замість нього прийшов потріпаний роками поневірянь і травневою зливою бард із несподіваним іменем modyr nakett, тобто мати гола. він, звісно, не мав у запасі історій про королівські походи й великі битви, якими потішив би публіку білоцвіт, але запропонував історію з привидом, що теж непогано. ще краще, що ця історія даремців зачіпала особисто, бо описувала цілком реальні події, які відбулися покоління тому в поблизькому селі сеґерстоні. тому, нехай заміна менестреля слухачів трохи й засмутила, вони дозволили матері голій плести свою розповідь (одразу попередивши, щоб на повну платню, про яку домовлялися з білоцвітом, не сподівався). не врахували тільки, що деякі розповіді, уже як почнуться, мусять бути виговорені до самісінького кінця — і ця виявилася якраз такою. роман «mother naked» ґлена джеймса бравна, усі його 220 сторінок, — це суцільна промова матері голої: від привітання до прощальної пісні, на останніх нотах якої він виходить із трапезної, щоб отримати за цілу ніч говоріння чотири пенси — найнижчу оплату за виступ, будь-коли занотовану в документах даремського монастиря (за словами бравна, приблизно десять фунтів на нинішні гроші). власне, дивне ім’я і напрочуд малий гонорар — то реальні факти, на які автор натрапив в одненькому рядку середньовічної бухгалтерської книги; решта тексту зіткана з історичних контекстів (майже сто років минуло від великої пошесті, п’ятдесят — від селянських повстань, досі пульсує рух лолардів), складних соціальних зв'язків, легендарних сюжетів, сумнівних теологій і дуже похмурої іронії. як багато історій про привидів, ця виявляється насамперед історією вчинків, які волають про помсту до неба, і помсти, яку доводиться вершити людям, що більше не мають чого втрачати. я жінка проста й люблю дивитися, як воно горить, а бравн (тобто мати гола) ще й розповідає про щось таке страшне, видовищне й захопливе, що відвести погляд ну зовсім неможливо, навіть коли дуже болить, то це стала перша за багато місяців книжка, яку я прочитала на одному подиху, відриваючись хіба зробити свіжого чаю. й от уже третій день ходжу про неї думаю. so incredibly fucking good.