після смерті тітки хатоко приїздить у рідне містечко, щоби перейняти родинний канцелярський бізнес. ідеться не просто про магазин, а й про особливу послугу, яку тут надають: писання листів. тут можна замовити лист із освідченням, із відмовою, формальне оголошення про розлучення чи привітання з весною для всіх своїх друзів — і їх напишуть не тільки дуже гарно, а й неймовірно коректно, старанно добираючи як слова, так і папір, поштові марки, чорнило й навіть перо, яким це все буде виведене.

до цієї місії хатоко готувалася змалку, хоч і не зовсім добровільно: бабуся бачила в ній продовжувачку сімейної справи і не залишала часу чи можливостей на інші зацікавлення чи бодай розваги. тож дівчина з дуже змішаними відчуттями повертається сюди й таки береться за ремесло, від якого підліткою втекла, хряснувши дверима. але що глибше вона (разом із читачкою) занурюється в цю стару-нову роботу й обживається у своїй старій-новій домівці, то більше втіхи і спокою в них знаходить.

це тиха книжка, настроєво й тематично схожа на «просте життя в камусарі»: є людина, що не зовсім добровільно опиняється на новому місці; є незвичайне, традиційне й дуже детально описане ремесло, за яке вона береться; є зустрічі з іншими, у яких вона глибше знайомиться із собою та позбувається упереджень; є спільнота, яка зненацька виявляється рідною. і все це пронизливо красиве.

але читайте на свій страх і ризик: від цього роману гостро хочеться піти в якусь розкішну канцелярську крамницю й витратити там половину грошей світу.