отак із недовірою читаєш: ну серйозно, скільки лайна може накоїти одна людина, навіть сильно покидькувата, навіть упевнена у своїй недоторканності?

а потім дивишся новини — і думаєш: а нє, ок, ще й не стільки може.

дивовижно, як кожен текст, хай скільки ескапічний, стає метафорою війни (і вкрай цікаво спостерігати, як ця метафоричність впливає на сприйняття).

Αυτό που με ενόχλησε είναι ότι σύνδεσα τις κουκίδες όταν έμαθα την ιστορία της Ολίβια και της αδελφής της Χάνα. Δεν με εντυπωσίασε ιδιαίτερα. Ίσως έχω δει υπερβολικά πολλά επεισόδια από οικογενειακές ιστορίες