книжкові рецензії фланнері о'коннор писала тільки для католицьких видань (крім одної, але примітка про це була без більшого контексту, то я й не знаю, як так вийшло), тому тематика у них довколацерковна – і це доволі парадоксальна ситуація. бо, з одного боку, фланнері з великою втіхою цитує барона фон гюґеля, який радить своїй племінниці: to care for God's work in the world especially in and through Christianity, and yet (again quite silently, with full contrary encouragement to others who are helped by such literature) never opening a Church paper or magazine; а з іншого, не раз наполягає на тому, що католикам у лектурі варто виходити поза церковні межі, хоча й констатує, що та художня література, яку готова читати католицька більшість, зазвичай навряд чи варта читання.
те, що ці фрази надруковані в католицькому часописі, не робить їх менш дошкульними (утім, рецензії здебільшого позитивні, навіть попри те, що в листах фланнері часто говорить, що візьме оті дві книжки для себе, а оті три – за покуту), але додає їм важливого контексту. це не просто бурчання, а рефлексія людини, яка от саме зараз намагається щось із цією ситуацією зробити – і отримати від процесу посильне задоволення.