валерію луізеллі колись запросили написати історій для каталогу виставки сучасного мистецтва – фікцій, які охопили б не тільки самі об'єкти, а ширший контекст галереї, міста, культурного середовища, бо places and things are made up of stories. по суті, це книжка-інсталяція. це в ній цікаве, і могло би стати вказівкою до читання, проте – мабуть, для чистоти експерименту – пояснене тільки в післямові.

з іншого боку, хтозна, чи такий ключ допоміг би. сплітання світу з наративів – дуже гарна ідея, але стара, як, власне, сам світ, і для того, щоб її переконливо втілити, мало розрізнених історій, об'єднаних одним персонажем – тим більше, що аура харизматичності, яку довкола нього намагаються створити, тримається на благенькому клеї. і текст більше розказує про те, що намагається зробити, ніж це робить, а так не дуже цікаво.