ще раз ю несбьо. радість моїх очей і втіха мого серця.
як і попередня книжка з циклу, ця про найманого вбивцю-невдаху, про любов і про північ. теж коротесенька, теж поетична, місцями на грані красивих банальностей. навіть у такому обмеженому обсягу і з доволі передбачуваною зав'язкою (убивця не виконав завдання і сам став завданям, тож тікає на край світу, де його все одно знайдуть) несбьо примудряється дивувати – нехай не розвитком сюжету, але принаймні деталями. і стилем, звісно: іноді його письмо аж заворожує.