аріана гарвіч розповідає історію жінки, чия психіка кришиться під вагою нормальності: глибока провінція, новонароджена (і не дуже бажана) дитина, чоловік і його рідні, дім, що потребує постійного догляду — і все воно задушливе й нестерпне.

героїні погано, героїні боляче, і вона усвідомлено, цілеспрямовано нагамається зробити погано також іншим — а може, навпаки, порятувати їх від болю, якого вони самі можуть іще не усвідомлювати. скажімо, пристрелити пораненого пса чи накричати на продавчиню в супермаркеті, щоб вона нарешті перестала бути така сумирна і навчилася стояти за себе. ні пес, ні продавчиня за таке не подякують, але то вже їхні проблеми.

ця книжка — репортаж із саморобного пекельця, майже безсюжетний згусток жовчі, крові і крику. дуже переконливо розказана історія, у якій не хотілось би опинитися навіть далекою третьорядною персонажкою.