гоголь лютий.
усі ж знають, що панночка – сутий монстр (Кто? панночка? – сказал Дорош, уже знакомый прежде нашему философу. – Да она была целая ведьма! Я присягну, что ведьма!; Да притом пускай бы уже панночка в таком виде, как она ее знала, – это бы еще ничего; но вот вещь и обстоятельство: что она была вся синяя, а глаза горели, как уголь. Она схватила дитя, прокусила ему горло и начала пить из него кровь.), що вона підставила бідного хому і що нічим хорошим для хоми ці три ночі відспівування не скінчаться. але замість того, щоб покликати якого-небудь єпископа, ці добрі православні роблять, як вона сказала. жорстокості й абсурду тут ніяк не менше, ніж у петербурзьких оповіданнях.