антиутопія про поведене на здоровому способі життя суспільство, яке, схоже, хоче для своїх мешканців круглого добробуту заради самого добробуту – і тому не дуже переконливо виглядає. тобто якби людям забороняли курити, пити каву й кохатися з біологічно несумісними особами для того, щоб їх на щось корисне – во славу партії, наприклад, – використати, то було б іще зрозуміло, а тут за спробами покращити якість життя через усунення з нього маленьких радостей нічого не стоїть. нууудно.
але книжка не цілковито безнадійна, бо контроль, особливо той лагідний, і зазіхання системи на будь-які способи виходу за її межі – зокрема через вихід за межі життя – прописані дуже добре. і фінальна революція розкішно провалюється (усе-таки песимізм притаманний антиутопісткам). і гріють душу начебто атавізми на кшталт «заварити свіжого окропу з трьома краплинками лимонного соку».